Голокост – лихо століття
Людина є всесвіт.
Максим Горький
Кожна нація має право на існування. Не буває "обраних" народів, усі вони рівні один перед одним, перед Всевишнім, усі ми ходимо під ним. Але цього не знав Адольф Гітлер. Він ділив людей на гідних (арійська раса) і невартих, яких можна убивати, знищувати, стирати з обличчя Землі.
З таких роздумів почалася виховна година в учнів 7 та 8 класів. Голокост – це лихо століття, від якого серце завмирає та обливається кров’ю. Учні дізналися про Голокост дещо більше, та побачили це страхіття на екрані монітору, слава Богу, що вони дізналися про це саме таким способом. Але ж раніше діти бачили це на власні очі, вони жили із смертю, і в кожну хвилину могли померти від тяжких тортур, газових камер або медичних дослідів німецької армії.
У презентації про Голокост можна було побачити всі місця, табори, де гинули безневинні люди. Людські тіла лежали на підлозі наче сміття, бруд. Це страшні картини ХХ століття, котрі залишають чорний слід у душі й історії.
Колись В. Симоненко писав: «Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні». Ці рядки мають нагадувати кожному, що всі ми рівні, усі мають неповторні риси характеру, зовнішность.
Але ж після побаченого та почутого школярі сказали, що євреїв вбивали, наче комах і це просто жах, ще буде за це розплата. Але згадавши історію, вони дружньо сказали, що вона вже сталася, ті, хто це чинив уже мертві.
Потім переглянули документальний фільм «Голокост. Історія трагедії». У котрому діти детально дізналися про трагічну історію страждань єврейського народу. Раджу і вам його переглянути, тому що ґрунтовнішого фільму просто немає. Розкриті всі деталі, навіть розповідаються такі історичні моменти, котрі не знає навіть історик, дослідник.
Анна Аносова побачила на одній із фотографій номер на руці жінки та й запитала про нього. Він був у кожного в’язня. Ще одне приниження, яке могли тільки придумати.
Я згадала художній фільм під назвою «Хлопчик у смугастій піжамі», котрий бачила дуже давно. Але у ньому можна побачити все, що відбувалося тоді. Потрапити в середину аду, пережити те страхіття разом із героями.
Учні побачили ще одну трагічну картину ХХ століття. Нехай більше вона не повториться!
Ми пам’ятаємо!!!
Класний керівник Полтавець Н. А.
Коментарi