«Мова моя калинова!»
Мова - душа кожної національності,
її святощі, її найцінніший скарб.
(Іван Огієнко)
30 грудня 2014 року напередодні Нового року, був проведений захід у 9 класі на тему «Мова моя калинова!»
Мета заходу: виховання в учнів любові та поваги до української мови, бажання вивчати, розмовляти та спілкуватися рідною мовою; розвивати мовлення учнів, їхні творчі здібності і формувати мовну культуру учнів.
Обладнання: класна кімната прикрашена плакатами та крилатими висловами про мову, рушниками, колоссям.
Захід розпочався з таких слів про мову:
Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!
Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог – Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби!
Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо "Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог".
Мово наша! Пречиста незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана, на курному шляху зґвалтована, в дикий кривавий ясир погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на тому торжищі продана!
Мово наша! Передчасно постаріла, змаліла, на хресті мук розіп'ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішана дітьми-покручами. Стражденице, великомученице, Матір-Божа наша, в сибіри й на колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена, лютим чоботом розтоптана, стонадцять раз розстріляна, Чорнобильською смертю засіяна.
Після почутих слів учні 9 класу замислилися, згадали з історії факти про мову та її традиції, історичні події тощо. Уже в цьому віці усвідомлюють єдність власної долі з долею Батьківщини. Ця тема не залишає жодної крихітки байдужості, вона пронизує серця українців.
Наступним етапом заходу були спогади історії мови, де учні без допомоги вчителя нагадали такі факти:
· уперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови;
· основоположником української літературної мови є наш пророк і вчитель Т.Г. Шевченко. Для Кобзаря мова була материнською піснею і молитвою над колискою, величчю неба, ревом Дніпра, відчаєм покритки, жертовною любов’ю матері, мужнім покликом до боротьби за свободу, незалежність.
Розважальним етапом заходу були ігри пов’язані з мовою, а це:
· гра "Одним словом";
· гра "Фразеологізм";
· продовжіть прислів'я та приказки.
Після проведеної години учні зробили висновок, що мова народу – найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається. Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді й світ навколо стане кращим, добрішим.
Пам'ятаймо слова В.Сухомлинського : " Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги".
Учні залишили у своїх серцях краплину, а то й океан любові до рідної мови..
Коментарi