Андріївські вечорниці
Народе мій, як добре те, Що ти у мене є на світі.
М. Вінграновський
11 грудня 2015 року відбулися Андріївські вечорниці. Це свято розповідає сучасникам нашу історію, культуру, обряди, звичаї та вірування наших прадідів.
Дітям були задані такі питання «Чи знаєте що це за свято? Хто такий Св. Андрій?». Школярі дізналися детальніше з історії про «Андріївські вечорниці».
13 грудня одне з великих та улюблених свят — день св. Андрія Первозванного або як у народі називають, свято Калити. Народні традиції міцно переплелися з релігійними та отак і дійшли до наших днів. Вечір напередодні молодь святкувала як «андріївські вечорниці». Молоді хлопці та дівчата збиралися у господині, ліпили вареників, пекли калиту, жартували, танцювали, співали та ворожили на майбутнього чоловіка. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати та робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Ось яка невеличка розповідь, але стільки в ній традицій наших предків.
А потім усі разом завітали до господині та господаря, котрі цей рік приймали молодь у своїх хаті. Старшокласники розіграли сценку, у котрій показали наше минуле, часи наших прадідів. Учні настільки захопилися грою, що навіть забули про те, що зараз XXI століття.
Школярі побачили як раніше хлопці та дівчата розважалися. А найбільше їм сподобалося ворожіння на свою долю. А це:
· На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".
· Дівчина знімала свій чобітта кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме.
· Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.
· Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д...
· Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:
О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?
Так промовляла тричі і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес залає, то з цієї й буде її наречений.
· Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в'язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.
· Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім'я. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.
· Передбачали долі і за допомогою сірників. На тарілку з водою клали два сірники : одна – це хлопець , в ідеалі той, якому дівчина симпатизує ; другий – символ самої дівчини . Потім потрібно подути на ці сірники : якщо від дівочого дихання вони зійдуться , то це вірна ознака того , що задуманий кавалер стане нареченим.
· Ще один спосіб дізнатися , як же виглядатиме наречений , – побачити його уві сні . Для цього потрібно покласти під подушку гребінець і проговорити « суджень мій, ряджений , прийди мене чесаті ». І , що не розчісуючи , лягти спати. Хто привидиться у сні , той і буде нареченим.
Несподіваним гостем вечора був пес на ім’я Дік. Котрий також показав, хто ж з дівчат найпершою вийде заміж. Необхідно було біля ніг кожної дівчини покласти шматочок вареника, і в кого першим його з’їсть пес та і вийде заміж.
Найзахоплюючим моментом заходу був гопак від хлопців. Вони просто зайняли весь зал своїми рухами. Ніхто не міг всидіти на місці, хотілося танцювати.
Також не забули про народні прикмети:
o Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде - холодна й сніжна.
o Якщо тиха вода - хороша зима, шумна - тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.
Ось і ожили перед нами ігри та забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті! Бо без минулого, не буде й майбутнього.
А найсмачнішим було куштування вареників, які дівчата власноруч наліпили. Тож гості були нагодовані та задоволені.
Нагадую, що в неділю ви можете дізнатися про свою долю, як це робили наші прабабусі.
І на останок - зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі! Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець на добро та радість людям! Всім, хто прийшов на наше свято – многії і благії літа.
Вчитель української мови та літератури Полтавець Н. А.
Коментарi